В Україні одинокі матері можуть отримувати державну допомогу на дітей, однак навіть за наявності відповідного статусу гроші призначають не всім. Пенсійний фонд перевіряє доходи, заощадження та майно родини, а за певних обставин виплати можуть зменшити або повністю припинити.
Право на допомогу мають жінки, які не перебувають у шлюбі та самостійно виховують дітей. При цьому у свідоцтві про народження дитини мають бути відсутні відомості про батька або відповідний запис повинен бути зроблений за вказівкою матері.
Державну підтримку також можуть отримувати одинокі усиновлювачі, якщо відомості про другого з батьків відсутні або внесені за заявою усиновлювача. Окремо допомога передбачена для матерів чи батьків у разі смерті другого з батьків, якщо на дитину не виплачують пенсію через втрату годувальника або інші передбачені законом виплати.
Саме розлучення не дає автоматичного права на допомогу одинокій матері. Вирішальне значення мають юридичні обставини, зокрема відомості про батьківство.
Розмір допомоги залежить від віку дитини та середньомісячного сукупного доходу сім’ї в розрахунку на одну людину. Виплату визначають окремо на кожну дитину.
У 2026 році для розрахунку допомоги застосовують такі розміри прожиткового мінімуму: 2817 грн для дітей до шести років, 3512 грн для дітей від шести до 18 років і 3328 грн для молоді від 18 до 23 років, яка продовжує навчання за встановленими умовами.
Фактична виплата становить різницю між прожитковим мінімумом для дитини відповідного віку та середньомісячним доходом на одного члена сім’ї.
Наприклад, якщо жінка виховує п’ятирічну дитину, а дохід на одну людину становить 2000 грн, розмір допомоги дорівнюватиме 817 грн на місяць. Якщо дохід дорівнює відповідному прожитковому мінімуму або перевищує його, за таким розрахунком виплату не призначають.
Для визначення доходів враховують шестимісячний період, який передує місяцю перед зверненням. Проте фінансовий стан сім’ї — не єдина підстава для ухвалення рішення.
У державній допомозі можуть відмовити через дорогі покупки, значні заощадження або додаткову нерухомість. Зокрема, обмеження стосуються придбання певного майна чи товарів на суму понад 50 тисяч гривень протягом визначеного періоду.
Перешкодою також можуть стати депозити або облігації внутрішньої державної позики на загальну суму понад 100 тисяч гривень. Окремо враховують купівлю іноземної валюти чи банківських металів на суму понад 50 тисяч гривень.
Наявність другого житла теж може вплинути на право отримувати допомогу. Водночас законодавство передбачає винятки, зокрема для зруйнованої нерухомості та житла на територіях бойових дій.
Ще одна підстава для відмови — відсутність зайнятості у працездатних дорослих членів сім’ї. Йдеться про випадки, коли людина сумарно понад три місяці протягом розрахункового періоду не працювала, не навчалася, не проходила службу та не була зареєстрована в центрі зайнятості.
Проте для окремих категорій громадян, зокрема тих, хто доглядає за малолітніми дітьми, передбачені винятки. Крім того, допомогу не призначають, якщо на дату звернення хтось із членів сім’ї вже отримує базову соціальну допомогу.
Повторне заміжжя не завжди означає втрату державної підтримки. Якщо жінка одружилася, але новий чоловік не усиновив її дитину, народжену до цього шлюбу, право на допомогу може зберігатися.
Водночас після одруження змінюється склад сім’ї, а отже, можуть змінитися й доходи, які враховують під час розрахунку. Через це суму виплати можуть зменшити або припинити її нарахування.
Працевлаштування одинокої матері також не означає автоматичного скасування допомоги. Однак збільшення зарплати або інших сімейних доходів може вплинути на розмір виплат під час наступного перерахунку.
Існують і обставини, за яких державну допомогу припиняють незалежно від доходів. Серед них позбавлення отримувача батьківських прав, позбавлення волі за вироком суду, скасування усиновлення або визнання його недійсним.
Виплати припиняють також у разі смерті дитини чи отримувача допомоги. Ще однією підставою є укладення дитиною шлюбу до 18 років або набуття нею повної цивільної дієздатності у випадках, передбачених законом.
Окремі обставини призводять лише до тимчасового призупинення виплат. Це може статися, якщо дитину влаштували на повне державне утримання, відібрали без позбавлення батьківських прав або якщо неповнолітня дитина тимчасово працевлаштувалася.
Після усунення причин призупинення допомогу можна поновити за письмовою заявою отримувача.
Особливо суворі наслідки передбачені за подання неправдивих відомостей або приховування інформації про доходи та зайнятість. Якщо порушення виявлять, виплати припинять із наступного місяця.
Повторно призначити допомогу на наступний строк у такому випадку можна не раніше ніж через шість місяців, починаючи з першого числа місяця виявлення порушення.
Для оформлення виплат потрібно подати заяву, декларацію про доходи та майновий стан і свідоцтво про народження дитини. За потреби також вимагатимуть довідку про доходи, документи про усиновлення, смерть другого з батьків або навчання дитини.
Подати документи можна через сервісний центр Пенсійного фонду, ЦНАП, уповноважених осіб територіальної громади, портал «Дія» або поштою.
Допомогу призначають із місяця подання заяви з необхідними документами на шість календарних місяців. Після завершення цього строку право на виплати потрібно підтверджувати повторно.
Зазвичай державну підтримку виплачують до досягнення дитиною 18 років. Якщо вона продовжує навчання за передбаченою законодавством формою, допомога може зберігатися до завершення навчання, але не довше ніж до 23 років.
Якщо гроші перестали надходити, отримувачу потрібно звернутися до Пенсійного фонду та з’ясувати причину. Залежно від обставин може знадобитися повторне подання документів, уточнення доходів або заява про поновлення виплат.
Одержувачі допомоги зобов’язані протягом 10 днів повідомляти Пенсійному фонду про обставини, які призводять до припинення виплат. Неповідомлення про такі зміни може спричинити переплату та необхідність повернення отриманих коштів.
🌟 Читайте «Експерт» у своєму смартфоні — додайте нас в Google Discover
